Кли́ння, -ня, с. соб. отъ клин. Рубай, сину, яворину, добре клиння буде. Чуб. V. 883. Розлетілися, як липове клиння. Ном. № 1882. (Въ сорочці) з боків вшито клинє. Шух. І. 153. Вас. 155.
