Клейнод
Клейно́д, -да, м. 1) Драгоцѣнность. 2) Атрибуты власти, регаліи. Не на теє, миле браття, я Січ руйнувала, ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала. ЗОЮР. І. 322. Возьміть мої отаманські клейноди, панове, та однесіть москалеві. Шевч. 573.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛЕЙНО́ДИ, ів, мн. (одн. клейнод, а, чол.). 1. заст. Коштовності, самоцвіти. [Хуса:] Мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Леся Українка, III, 1952, 181); * Образно. Клейнод уроди на губоньках твоїх ще червоніє (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 200). 2. тільки мн., іст. Знаки влади, регалії. — Возьміть мої гетьманськії Клейноди, панове (Тарас Шевченко, II, 1953, 160); У січовий круг увійшли кошовий, писар і суддя з усіма клейнодами (Олександр Довженко, I, 1958, 232).
Клейноди (від йому.(німецький) Kleinod і польськ.(польський) klejnot — коштовність, дорогоцінний предмет), регалії, що були військовими відзнаками в козачих військах і символами влади польських і українських гетьманів, українських і донських козачих отаманів в 16—18 століття. До складу клейнодыв входили: прапор (корогва), бунчуки, булава і її різновиди (палиця, пернач), литаври, труби і барабани, військовий друк, насека-посох. Особистим знаком гетьмана або військового отамана була булава.
Ілюстрації
|
|
