Кланяння
Кла́няння, -ня, с. Поклоны. Ум. Кланяненько. Останнє кланяненько, навіки мешканенько. О. 1862. IV. 36.
Кланяння-слово походить від «поклон», «поклонятися».Жест ввічливості,вітання,прихильності.
У різних країнах світу цей жест має своє значення.У когось він означає ділове привітання,при цьому важливою є глибина поклону.Хтось вбачає у цьому жесті лише поклоніння божествам,тобто пов’язане з релігією.Та в Україні це означає не тільки знак вітання,а й так називається популярна та поширена весільна традиція. «Кланяння» – найзворушливіший весільний обряд, що символізує відокремлення молодят від батьківських родин. Наречені при свідках дякують батькам за все і просять благословення на перехід у новий стан – у стан сімейних, одружених людей. Коли когось із батьків на час весілля вже немає в живих – молодята все одно навідуються на могилу (можна і напередодні весілля), щоб попросити благословення.
На Тернопільщині заведено кланятись не лише батькам, але й бабусям-дідусям, хресним, в окремих районах – братам та сестрам. Молодий вклоняється вперше перед тим, як їхати по молоду. Син промовляє: «Прошу вашого благословення!». При цьому молодий вклоняється, цілує хліб (в деяких селах батьки тримають ікону), а потім – руку того, хто тримає хліб. Батьки, бабуся та дідусь відповідають: «Хай Бог благословить!». Цей ритуал повторюється тричі. Кожного разу батьки «малюють» символічний хрест хлібом чи іконою над головою нареченого.
Наступний «поклін» молодого – сусідам та родичам, які завітали подивитись на торжество. Виходячи із дому з дружбами або світилками, вони вклоняються тричі всім, хто зустрінеться на їхньому шляху. Коли молодий приїздить до молодої – тут вже кланяються вони удвох, адже він «забирає» її від батьків. Обряд у домі нареченої урочистіший і триваліший, бо тепер присутні дві родини, які об’єднуються в одну. Батьки сідають в ряд з хлібами або образами. А розпочинає обряд “кланяння” староста, приблизно ось такими словами: «Молода пара просить благословення на щастя, на здоров’я, на добру долю перший раз!». Молоді вклоняються батькам, цілують хліб, руку, обличчя рідних людей. Над ними малюють символічний хрест іконою або хлібом. При цьому відповідають: «Хай Бог благословить». У деяких селах жінки в цей час починають співати зворушливих до сліз обрядових весільних пісень. Староста просить про благословення тричі: перед кожним колом молоді зупиняються навпроти родичів і вклоняються їм разом.
Потім, в деяких місцевостях, нареченим дають образи Господні: нареченій – Матері Божої, нареченому – Ісуса Христа. Якщо ж молодята вклонялись хлібам – то за традицією їх піднімають на кожному порозі так, щоб молоді пройшли попід ними. Молоді виходять на вулицю і йдуть до шлюбу: молода – по боках із дружбами, молодий – із дружками. Всі разом знову вклоняються присутнім надворі, а також всім, хто стрінеться по дорозі.
