Кальний

Кальний, -а, -е. Грязный, нечистый. В ремесника золота рука, та кальний рот. Ном. № 410. Як загнали ляхів в кальнії болота. Лукаш. 57. Шлях кальний, коні ледвеледве сунуть. Мир. ХРВ. 298. См. Калний. КАЛЬНИЙ

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КАЛЬНИЙ, а, е, розм. Те саме, що брудний; заболочений. Еней з Сивиллою своєю.. Кальною річкою сією На той бік в пекло попливли (Іван Котляревський, I, 1952, 133); Іван повернув коней — і не забарилися вони скритися в кальних городських вулицях... (Панас Мирний, I, 1954, 357); Осінній шлях... Кальний осінній шлях (Леонід Первомайський, I, 1958, 311).

ТЛУМАЧ

КАЛЬНИЙ (калний), -а, -е, розм. Брудний, заболочений. ...хоч на мить відкатити калні рукави і забуть кочегарку, і багра, і гамір. (ЗД:95); Несамовито-синій вороновий розкрилений скоропис напівкільний – душі твоєї витлілі окрушини – з кального сонця приспадає тихо... (ЗД:140)

Ілюстрації