Искрястий

Искря́стий, -а, -е. = Искристий. МУЕ. III. 87.

ІСКРЯСТИЙ

Який сяє іскрами (у 1, 2 знач.); блискучий. Сонце стояло якраз над головою і наче огнем пекло, таке було іскристе (Мирний, І, 1954, 261); Хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі (Л. Укр., І, 1951, 17); Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі (Гончар, І, 1954, 150); // Пінявий, пінистий, шумливий. Впала [скорбна істота] до ніг мені з мольбою, але перешкоджає слухати дзвону кришталевих бокалів, шипіння іскристого напою (Хотк., I, 1966, 133); Говорилися промови, і іскристе вино виривало корки з пляшок (Собко, Граніт, 1937, 150).

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%96%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B9