Змахнути

Змахнути. См. Змахувати. Змахнути, - ну, - нешь; прич. жнив. прошу. смахнутый, -нут, -а, -о; сов., перех. (несов. смахивать1).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Змахнути Робити рухи, помахи чимось у повітрі. Дивлюсь я раз: попід горою Біліє лан, як полотно; Якийсь дідок маха рукою І сипле чорнеє зерно (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 199); Зразу за кладовищем, на вигоні край слободи, махали крилами вітряки (Андрій Головко, II, 1957, 18); Вгада орел, що й день і ніч Горлиці воркують, — Махне крилом, уб'є обох, Уб'є — і не вчують (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 64); — Бач, туман який! — замість відповіді махнув перед себе батіжком Кізка (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 41); // перев. недок. Помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися до себе, виконати певну дію тощо. Мотря очима шукала Василя. Насилу за народом вона побачила його і.. давай махати рукою (Панас Мирний, IV, 1955, 185); Там на воротях стояла його дівчина, він махав їй шапкою, все прощався (Леся Українка, III, 1952, 567); Дорош махнув рукою бійцям, вони відкрили борт машини і почали там щось робити

Словник відмінків

Інфінітив змахну́ти

Наказовий спосіб

1 особа змахні́мо, змахні́м

2 особа змахни́ змахні́ть

МАЙБУТНІЙ ЧАС

1 особа змахну́ змахнемо́, змахне́м

2 особа змахне́ш змахнете́

3 особа змахне́ змахну́ть

МИНУЛИЙ ЧАС

чол.р. змахну́в змахну́ли

жін.р. змахну́ла

сер.р. змахну́ло

Словник синонімів

МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИрозм., МОТА́ТИрозм.;ЗМА́ХУВАТИ (робити рух знизу вгору); КИВА́ТИ (помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися, виконати якусь дію тощо); ПОКИ́ВУВАТИ (злегка); БАЛА́МКАТИдіал. (недбало); ВИЛЯ́ТИчим, розм.,ВИХЛЯ́ТИчим, розм. (про собак - крутити хвостом). - Док.: махну́ти[махону́ти], вихну́ти, ві́йнути, пові́яти, майну́ти, мотну́ти, змахну́ти, кивну́ти, покива́ти, вильну́ти. На рові стоїть засмикана конячина й, незважаючи на людей, махає хвостом і сумно хитає головою (В. Винниченко); - Я зупинився, мовчки махаю йому рукою, щоб з дерева злазив (Григорій Тютюнник); Микола зняв шапку і вихав нею над головою (І. Нечуй-Левицький); Над бездонними глухими ущелинами віють крилами чорні птахи (О. Донченко); Трьомсин їде холодочком, Малахаєчкою має, Мов коня-то підганяє (І. Манжура); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Безсильно крізь сльози мотала [Маруся] рукою - іди, іди (Г. Хоткевич); Вибухнув постріл, лейтенант змахнув руками, мов веслами, і впав навзнак (П. Колесник); Зиркнув на берег, а там Коська. Таємниче рукою киває, до себе кличе (Ю. Збанацький); Дід Мартин навіть головою покивує - видно, зійшлися з його думками Кобзареві (М. Олійник); А впорожні йшла [Улянка] помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Леся Українка); Шарко виляв хвостом у реп’яхах (П. Панч); Жучка.. переступила з ноги на ногу, вихляла хвостом (Б. Антоненко-Давидович).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник відмінків Словник синонімів Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 613.

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh