Злихословити

Злихосло́вити, -влю, -виш, гл. Выбраниться, сказать дурное слово. Я питаюсь: що тобі треба? А він злихословив мені зразу. Новомоск. у. (Залюбовск.).

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Злихосло́вити -влю, -виш. Док. до лихословити. лихосло́вити -влю, -виш; мн. лихословлять; недок. 1》 неперех. Вживати грубі, дошкульні слова і вирази щодо кого-небудь. 2》 неперех. Уживати лайливі, соромітні слова. 3》 перех. Лаяти, ображати кого-небудь. Значення в інших словниках 1. лихословити — див. ганьбити; лаяти (Словник синонімів Вусика) 2. лихословити — ЛИХОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихосло́влять; недок. 1. неперех. Вживати грубі, дошкульні слова і вирази щодо кого-небудь. Олеся заговорила, неначе воскресла: пригадала Вільшаницю, варенуху-ведмедя, лихословила й сміялась з Онисі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах) 3. лихословити — ЛИХОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихосло́влять; недок. 1. Уживати грубі, дошкульні слова й вислови щодо кого-небудь. Олеся заговорила, неначе воскресла: пригадала Вільшаницю, варенуху-ведмедя, лихословила й сміялась з Онисі (І. Словник української мови у 20 томах) 4. лихословити — Злорічити, грішити язиком; (гидко) сипати чортами, матюкатися; (кого) батькувати, лаяти, ображати. (Словник синонімів Караванського) 5. лихословити — лихосло́вити дієслово недоконаного виду (Орфографічний словник української мови) 6. лихословити — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм. (Словник синонімів української мови) 7. лихословити — Лихосло́вити, -влю, -виш гл. Сквернословить, браниться. Мнж. 113. Казав, щоб не їли м'ясного, не лихословили, ходили до церкви. Павлогр. у. (Словник української мови Грінченка)