Зично
Зи́чно, нар. Громко, звучно. Громада зично загула. Шевч. 558.
Зміст
Сучасні словники
ЗИ́ЧНО. Присл. до зичний. — Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його? .. — Пані! Пані! — Громада зично загула (Тарас Шевченко, II, 1963, 248); Нам треба голосу Тараса. Зично щоб прозвучать про наш могутній день (Павло Тичина, II, 1957, 35); Ледве встиг він договорити, як усі загукали зично: «Добре, добре!» — і засурмили в сурми (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 271).
ЗИ́ЧНИЙ, а, е. Який голосно, різко звучить; гучний. Який-небудь військовий хлюст.., зазираючи в курінь, зичним голосом кричав: — Троянівка, на сніданок! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 340).
Іншими мовами
Англ.-shrilly. High-pitched and piercing in tone or sound: the shrill wail of a siren.
Ілюстрації
Медіа
.Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 569.
