Згадка

Згадка, -ки, ж. Воспоминаніе. Шевч. (КС. 1883. II. 407). Почали ми тиху розмовузгадування. МВ. II. 179. ЗГА́ДКА, и, жін. 1. Відтворення в пам'яті, свідомості подій, обставин, образів і т. ін. минулого, відновлення уявлень про кого-, що-небудь; згадування. Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний, IV, 1955, 152); Згадка про Анатолія повернула всі думки Марії на сина (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 20);

а) Те, що лишилося, збереглося в пам'яті; спогад.
Лиш кетяги калини на вікні Сумною згадкою лишилися мені 

(Любов Забашта, Вибр., 1958, 29); Скільки згадок зв'язано з тим краєм, Він мені як щирий друг і брат (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 289).

На згадку: а) щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь. 

В двадцятім віці сорок третій рік Тут [над Дніпром] прогримів і залишив на згадку Те, що святинею засяє віддалік Тобі, багатий славою нащадку

(Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 13); 

б) згадавши кого-, що-небудь. На згадку про діда Остап почув щось тепле у грудях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 339).

2. Побіжне називання кого-, чого-небудь, коротке повідомлення, зауваження про когось, щось. — Слово надається від фракції більшовиків Кузнецову. І знову, як не раз уже за ці кілька хвилин, при самій згадці імені Кузнецова в залі знявся шумок, приглушений гомін (Андрій Головко, II, 1957, 545); З 946 р. до 1214 р. в літописах в 38 згадок про Вишгород (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 40). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 507.

Синоніми слова ЗГАДКА

спогад, спомин, р. згад, спогадання, споминка, споминок; (у тексті) згадування; (- пам'ятну річ) пам'ятка; У ФР. незабудь, пам'ять.