Заніз, -нозу, м. Палка, продѣваемая въ концы ярма и запирающая шею вола. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 405. Kolb. І. 67. Поробили ярма кленові, поробили занози дубові. Нп. Ум. Занозик. Аф. Ув. Занозяка. Аф.
