Зав’язувати

Зав’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зав’язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязывать, завязать. Зав’язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав’язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Ном. № 101. 3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав’яже. Шевч. 27. Переносно: зав’язати голову. Выдти замужъ. Зав’язала головоньку, не розв’яжу довіку. Чуб. V. 4) Закладывать, заложить (зданіе). Зав’єзує хату. Шух. І. 88. 5) — вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав’язала. Кв. Драм. 326. 6) — дорогу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав’яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327. 7) — світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав’яла, молодая дівчинонька козаку світ зав’язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав’язаний світ. Мет. 138. 8) — язик. Заставить молчать. Людям язика не зав’яжеш. Ном. № 6984.