Заволікати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Заволіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) сов. в. заволокти, -лочу, -чиш. Затягивать, затянуть; завлекать, завлечь. Мужик той послі заволік його въ тросник. Рудч. Ск. І. 200. Е, чоловік! чорт заволік! Ном. № 2896. Я було піякам кажу: «Пийте, та його не заволікайте». Г. Барв. 290. 2) сов. в. заволочити, -чу, -чиш. См. Заволочувати.
