Забурчати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаки струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. І. 71).
