Забувати

Забува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. забути, -буду, -деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Забув віл, коли телям був. Ном. № 1044. Пішла кудись: сіней забула замкнуть. Рудч. Ск. І. 20. Забувим латини. Чуб. III. 353. Забути на що, на кого. Забывать о чемъ, о комъ. Що б то й було, як би всі багатіли! то б і на Бога забули! Ном. № 1448.