Забивати

Забивати, -ся, -ваюся, -єшся, сов. в. забитися, -б’юся, -б’єшся, гл. 1) Забиваться, забиться. Коли серце молодев, від ласки заб’ється. Мир. Л. сб. 101. 2) Ушибаться, ушибиться, удариться. Ой поламалася колисонька новая, ой забилася дитинонька малая. Гол. III. 460. Впав та так забився, що й досі нездужа. Харьк. 3) Забираться, забраться. Дике утя... забилось собі між ситняг. Греб. 402. Питайте, чого ми до вас забилися? ХС. VII. 420. Забилась у чужу сторону. Пустуючи, дурне ягня само забилося до річки. Гліб. 22.

Забива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. забити, -б’ю, -б’є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. Макс. 1834. 23. 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Харьк. Не лізь на колодку, бо заб’єш головку. Макс. 1849. № 26. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Я нікого не забив, бо сам душу маю. Чуб. V. 963. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. Харьк. 6) О запахѣ: заглушать, заглушить. Пижмо хоць едло, та усі зілля забиває. Подол. г., 7) Объ огнѣ: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. О. 1862. V. Кух. 31. 8) Только сов. в. О поклонахъ: положить. Забий десять поклонів. КС. 1882. X. 57. 9) — баки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Мир. Пов. II. 106. Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб’є. Кв. II. 202. 10) — в кайдани, в коло́дку, в диби, в скрепицю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Чуб. V. 1018. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Мир. Л. сб. 191. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210. І вдовиченкаледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. Шевч. 591. 11) — дорогу, шлях. Заносить, занести снѣгомъ. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. Мир. Пов. І. 118. 12) — памороки. См. Памороки.