Живина

Живина, -ни, ж. Животное, животина. Вх. Лем. 413. Зосталам ся нещаслива, як живина в полю. Гол. І. 297.

Тлумачний словник української мови

ЖИВИ́НА́, вини, жін., рідко. Щось живе, жива істота. Він.. любувався її [риби] рухами та підскоками, зовсім не думаючи про те, що живина мучиться, копає в болю, душиться (Іван Франко, IV, 1950, 429); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 119).

Ілюстрації