Женчик

Женчик, -ка, м. Ум. отъ жнець.

1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Назва цільової сторінки

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Орфографічний словник української мови

же́нчик іменник чоловічого роду, істота

Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)

ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).

Женчик - той, хто жне хлібні рослини.

Відмінок  -   Однина       -      Множина

Називний  -   женчик      -      женчики

Родовий   -   женчика     -      женчиків

Давальний  -  женчикові    -     женчикам

Знахідний  -  женчика      -     женчиків

Орудний   -   женчиком     -     женчиками

Місцевий   -  у/на женчикові  -  у/на женчиках

Кличний   -   женчику      -     женчики

Ілюстрації

Зовнішні посилання

ЖЕ́НЧИК, а, чол. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи та історичні пісні, 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Леся Українка, III, 1952, 237).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)