Жельман
Жельман, -на, м. Родъ игры, родъ весенняго хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. Левиц. Пов. 106.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Же́льман = зе́льман — старовинна народна гра, різновид весняного хороводу; «їде, їде Жельман!» — радісно вигукувала молодь, виводячи веснянкові танки навколо церкви; назва, можливо, пов’язана з якоюсь історичною особою, яка із ключаря-орендаря, що відмикає церкву, перетворилася на міфічного ключаря, що відмикає весною небо і сонце; у нього вірили наші предки, як у силу пробудження весняної природи, пop. вірш Б. І. Антонича «Зельман»: Закрутився світ безкраїй, зелень на землі й на небі. Ой, дівчатам заплітають у волосся сонця гребінь. День зелений, день хрещатий, герці радісних лошат. В пісні важко передати те, чим крилиться душа. Їде Зельман білим возом, тропарями дзвонить ранок. О, скажи, весільна лозо, чому в серці хмільно й п’яної
Ілюстрації
|
|
Медіа
.Джерела та література
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 217.
Зовнішні посилання
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD
