Жебри

Жебри, -рів, м. мн. Нищенствованіе, попрошайничество, прошеніе милостыни. Піти на жебри. Пойти нищенствовать. Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти. Ном. № 9871.

Сучасні словники

Тлумачний словник української мови

ЖЕБРИ, ів, мн. Збирання милостині. Часом через Остапа циганки спізнялися з мандрівкою на жебри (Коцюб., І, 1955, 371); // Милостиня, зібрана жебранням. - Ет, що твої жебри! от як той дід сліпий, що сидить біля мосту, - ну, той має всякого добра повну торбу (Коцюб., І, 1955, 133).

@ Піти (ходити) на жебри (по жебрах, у жебри), заст. - просити милостиню. [Ксеня:] Робила, поки могла, а далі пішла по жебрах (Фр., IX, 1952, 354); Так і виросла [Наталка], навіть здорова дівка виросла - а на жебри ходила (Григ., Вибр., 1959, 351); Пускати в жебри - перетворювати на жебраків. - Не треба нам радців! Годі! - Щоб до в'язниці тягали, як нашого цехмістра! - Здирствами в жебри пускали! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 205).

Ілюстрації

Див. також

Синоніми

же́бри - збирання милостині

же́брання жебра́цтво жебрува́ння (рідше) старцюва́ння

(Цифрові лексикографічні системи української мови)

жебри - наслідок дії

жебрани́на милостиня

(Словник синонімів Караванського)

жебри - дія

жебрацтво жебракування жебрання жебрування старцювання

(Словник синонімів Караванського)