Жадно
Жадно, нар. 1) Желательно. Що на людях видно, то і собі жадно. Ном. № 4804. 2) Жадно. Ні, не плаче: змія люта жадно випиває його сльоза. Шевч. 178.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках:
1)Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖАДНО, рідко.
1. Присл. до жадний 1. Дістав [Іван] томик Пушкіна, жадно читає (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 287); Ще стоїть передо мною Те бліде лице твоє, Із котрого я так жадно, Наче жнець в літную [літпю] спеку, Ссав любові нектар (Іван Франко, XIII, 1954, 166).
2. у знач. присудк. сл., рідко. Про бажання чого-небудь. про прагнення до чогось. Що на людях видно, то а собі жадно (Номис, 1864, № 4805).
2)Всесвітній словник української мови:
ЖА́ДІ́БНИЙчого, до чого, рідко на що (який має особливу пристрасть до чогось, дуже прагне чого-небудь), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, НЕВСИТИ́МИЙ, ЛА́СИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙрідше,ЖА́ДНИЙрідше,ЖАДЛИ́ВИЙрідше,ПОЖА́ДНИЙрідше,ЖАЖДИ́ВИЙрідко,ЖАДЕ́ННИЙпідсил. розм.До книжок жадібна стала Марта, все з учителькою та з агрономом радиться (І. Цюпа); Наші робітники, колгоспники, учні, студенти, трудова інтелігенція - пожадливі й ненаситні споживачі нашої продукції (М. Рильський); [Мірошник:] Дуже він до цієї науки запопадливий (М. Зарудний); Допитливість Іванова була невситима (П. Колесник); Йшла [баба] до воріт або над став шукати жінок, ласих на розмову (В. Стефаник); Одне радувало ланкового: старанні [дівчата], запопадні до роботи (В. Минко); [Оксана:] Не жадна я до ласощів (М. Кропивницький); Жадливий до роботи хлопець; Пожадний зір опалює мета (А. Малишко); Так уже з діда-прадіда хлібороби - сама вже душа така до землі жаденна (А. Головко).
Ілюстрації
МедіаДив. такожДжерела та літератураСловник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Всесвітній словник української мови: Зовнішні посилання |