Дубівка

Дубівка, -ки, ж. 1) Родъ дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орѣшекъ. Каменец. у. Вх. Лем. 412.
Сучасні словники

1. Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м'якушем. Узбецькі дині — то не звичайні дубівки чи качанки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 300).

2. Плід цієї рослини. Були тут [на баштані] дубівки з шкаралупою, як дубова кора (Олесь Донченко, VI, 1957, 140); У порівняннях. Буйні голови поклали В мішок.., Мов пару гарних дубівок (Іван Котляревський, I, 1952, 230). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 429.