Драпіка

Драпіка, -ки, об. = Дряпіка - чол. і жін., розм. Те саме, що драпіжник, дряпіжник. О. 1861. XI. 28.

Сучасні словники

Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка.

Ілюстрації

Див. також Драпіжник http://wiki.kubg.edu.ua/Драпіжник Джерела та література Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 407. http://sum.in.ua/s/drapizhnyk