Драпіжник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Драпіжник, -ка, м. 1) См. Дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. І. 119.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ДРАПІ́ЖНИК, ДРЯПІ́ЖНИК, а, чол., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. Дворянин Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (Петро Панч, III, 1956, 479); // Той, хто краде, грабує, вбиває. [Годвінсон:] Слухай, Сіонська дочко! Ось летять на тебе дряпіжники з обличчям мідяним... Нема тобі рятунку... (Леся Українка, III, 1952, 82);
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Іншими мовами
thief /θif/ https://uk.glosbe.com/uk/en/%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B9 Dieb https://uk.glosbe.com/uk/de/%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B9
