Драпцювати

Драпцювати, -цюю, -єш, гл. Удирать. Вх. Зн. 16.

Сучасні словники

ДРАПЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., діал. Утікати, бігти

Гривко так жалібно почав вити під хатніми вікнами, що Вовк чимдуж мусив драпцювати до лісу (Фр., IV, 1950, 88).

Ілюстрації

Див.також

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 465.