Дражнитися

Дражни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. — з ким. Дразнить, поддразнивать кого. Він дрожнився з Лекерою Петровною. Левиц. Пов. 237. ДРАЖНИТИСЯ, дражнюся, дражнишся, недок., з ким, з кого і без додатка, розм. Навмисне сердити, злити кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати. Школяр дерся вгору, сів на самому вершку й спокійненько ів ягідки та дражнився з бабусею, шпурляючи кістки додолу та влучаючи бабуню то в лоб, то в ніс (Нечуй-Левицький, III, 1956, 202); — Ах ти, капшук! як ти смієш дражнитись з свого начальства? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 376); * У порівняннях. Рибку в дзьобику тримав [птах], — Хоч дістань долонею. — Ну, хто більше з нас піймає? — Мов дражнився з Льонею (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 20); // Передражнювати кого-небудь. — Мамо, чого вона дражниться? — .. пожалілась Оксанка (Павло Тичина, I, 1957, 256); Вустимко сидить біля загати у рові під вербами і дражниться з зозулею (Іван Багмут, Опов., 1959, 10). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 405. ДРАЖНИТИ' злити, дратувати, дрочити, задирати, роздражнювати; (прізвиськами) дражнитися, обзивати; (красою) вабити, збуджувати.