Драб

Драб, -ба, м. 1) Оборванецъ, бѣднякъ. босовикъ, босякъ. Мене мамка годувала, в папер обвивала, за богача ’ня строїла, а за драба дала, за пана ей обіцяла, за жебрака дала. Гол. ІІІ. 233. 2) Раст. Viola arenaria Dec. ЗЮЗО. І. 141.

Тлумачний словник

ДРАБ, а, чол., діал., зневажл. Обідранець, босяк. Ой Канадо, Канадочко, Чого ’сь так зрадлива? Не з одного ’сь господаря Тут драба зробила (Українські народні думи... 1955, 295); — Домно, — сказав він сухо, — ти не чуєш, драби горілки просять! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 69); // Уживається у кличній формі як лайливе слово. — Ти, злодію, ти, драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер,.. наскакуючи до робітника (Іван Франко, I, 1955, 227).

Ілюстрація

1Зображення: