Додумуватися

Додумуватися, -муюся, -єшся, сов. в. додуматися, -маюся, -єшся, гл. Додумываться, додуматься. Думаю, не додумаюсь. Г. Барв. 390.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Додумуватися-це...
3 Ілюстрації

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДОДУМУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.. ДОДУМАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Розмірковуючи, обдумуючи що-небудь, робити певні висновки. З його бесіди додумувалась я, що він демократ (Ольга Кобилянська, I, 1956, 256); Додумались вони, що із такого дива Не буде пива (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 160); Коли з морської води хто-небудь би додумався варити юшку, солити тої юшки не треба (Остап Вишня, I, 1956, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345.

"Словопедія"

ДОДУМУВАТИСЯ доходити висновку, ДОГАДУВАТИСЯ. доду́муватися дієслово недоконаного виду

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДОДУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОДУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Розмірковуючи, обдумуючи що-небудь, робити певні висновки. З його бесіди додумувалась я, що він демократ (Коб., І, 1956, 256); Додумались вони, що із такого дива Не буде пива (Гл., Вибр., 1957, 160); Коли з морської води хто-небудь би додумався варити юшку, солити тої юшки не треба (Вишня, І, 1956, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 345.

Доду́муватися, муюся, єшся, сов. в. доду́матися, маюся, єшся, гл. Додумываться, додуматься. Думаю, не додумаюсь. Г. Барв. 390.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 410.