Дзичати

Дзичати, -чу, -чиш, гл. = Дзизчати. Комарь дзичить. Харьк. у.

Словник синонімів української мови

Дзижчати — (перев. про комах видавати одноманітні тремтливі звуки під час польоту), зумкотіти, дзвеніти, дзинчати, дзуміти; бриніти, дзеленчати (дзвінко); фурчати, хурчати (глухо); гудіти, густи, джмеліти (низько); дзизкати (швидко пролітаючи)

Орфографічний словник української мови

Дзижчати — дієслово недоконаного виду

Український тлумачний словник

Дзижчати -чи́ть, недок. - видавати одноманітні дрижачі звуки під час польоту (про комах). || Швидкими рухами, польотом і т. ін. створювати такі звуки.

Дзиндзикати — чу, чеш, недок. Те саме, що дзижчати

Дзинчати — чи/ть, недок., розм. Те саме, що дзижчати

Дзуміти — ми/ть, недок., розм. Те саме, що дзижчати