Держкий, -а, -е. 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міус. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.
