Дарник

Дарник, -ка, м. Артосъ. Іду я з дарником і з паскою, до мене пани з доброю ласкою. Чуб. І. 95. Ум. Дарничок.

Слово "дарник" походить від старослов'янського кореня "дар", що означає "подарунок" або "пожертва". Це слово має давнє коріння і є спорідненим зі словами інших слов'янських мов, таких як "дар" ( болгарська) та "dár" (чеська, польська).

Значення:

Той, хто дарує: Основне значення слова "дарник" — це людина, яка дає або дарує щось іншій особі. Це може бути подарунок, пожертва або будь-який інший вид дарування. В українській культурі слово асоціюється із традиційним актом дарування на свята або урочисті події, наприклад на весілля, де "дарник" приносить дари.

Дарувальник або благодійник: У ширшому значенні "дарником" може називатися людина, яка робить пожертви або надає допомогу іншим. Це також може мати значення благодійності — того, хто безкорисливо допомагає іншим.

Діалектне вживання: У деяких регіонах України слово "дарник" може мати додаткові або специфічні значення. Наприклад, у певних говорах це слово може стосуватися людини, яка приносить символічні дари або є учасником релігійних чи обрядових подій, пов'язаних з даруванням.

Приклади вживання:

У весільних обрядах: Дарники — це гості, які приносять подарунки молодим на весілля. В літературі: "Дарник несе свої скромні дарунки на свято..." — це приклад використання слова в художньому творі для опису акта дарування.

Синоніми: Дарувальник, пожертводавець, благодійник, жертводавець.

Етимологія: Корінь "дар" спільний для багатьох слов'янських мов. Слово "дарник" виникло через додавання суфікса "-ник", який утворює назву особи за її дією (у цьому випадку — дарування).

Антоніми: Отримувач, приймач.