Гунути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Гунути, -ну, -неш, гл. 1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, такий вітер! Зміев. у. Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Мкр. Г. 31. Собаки так і гунули, та вп’ять назад. О. 1861. V. 72.
