Греблі
Греблі, -лів, мн. = Граблі. Шух. І. 169.
Сучасні словники
ГРЕ́БЛЯ, і, жін. Гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т. ін. Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 317); На обох берегах Сухого Ташлика колгоспні грабарі возили землю для греблі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 393); * Образно. Хай хорват потисне руку українцю, Хай братання гребля виросте нова! (Максим Рильський, Мости, 1948, 98). ♦ Хоч греблю гати (нагати) — дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. [Тарас:] Пробував у Катеринославі на роботу стати, але там таких, як я, хоч греблю гати... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 159).
ФЛЮ́ТБЕТ, у, чол., спец. Штучний підводний підмурок греблі або будь-якої іншої гідротехнічної споруди. Флютбет є найбільш відповідальною частиною споруди [греблі], він повинен протистояти не тільки діянню поверхневого потоку,.. а також і тискові фільтраційного потоку (Довідник сільського будівельника, 1956, 58).
ГРАБЛІ́, граблів і грабель, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев'яними або залізними зуб'ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан.. Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 376); Дівчата з граблями походжали по міжряддях і спушували ґрунт (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 106); * У порівняннях. Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 222); // Сільськогосподарська машина для згрібання сіна, соломи і т. ін. кінною або тракторною тягою. В сільському господарстві застосовують тракторні і кінні граблі (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 305).
Ілюстрації
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 163.
