Городити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Городити, -джу, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. І. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говоритьгородить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху. Ком. Пр. № 780.
