Гозеро

Гозеро, -ра, с. = Озеро. Іди у поле, там стоїть гозеро і коло гозера стоїть кобила. Грин. II. 79. (Острожск. у.).

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Словари и энциклопедии на Академике
3 Медіа
4 Цікаві факти
- 4.1 [ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE Матеріал з Вікіпедії]
- 4.2 [ http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE]

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

О́ЗЕРО, а, сер. 1. Природна або штучна заглибина, заповнена водою. Десь за комишами в озері крякають жаби, гуде бугай...(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 179); В дельті Сирдар'ї, в її тихих затоках з безліччю озер навколо.., комарі були справжньою божою карою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 343); * Образно. Ми сидимо в кімнаті по вечері, Не світимо.. Лиш підкидаєм у коминок дров, — І плинемо по озері розмов (Максим Рильський, I, 1960, 170); Міжгір'я біліли внизу, затоплені молочними озерами туманів (Олесь Гончар, III, 1959, 125); * У порівняннях.Очі дівочі, усміхнені, сині, наче озера ясні (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 278). 2. перен. Велика кількість якої-небудь рідини. Піт обливає його всього, градом виступає на жирному виду, цілими озерами збирається під очима (Панас Мирний, I, 1954, 292); Ніч над пожарищем голову схилила, дівчина загнала в окупанта вила. Там крові озера, б'ється люд завзято, кинув в офіцера піонер гранату (Володимир Сосюра, II, 1958, 244). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 653.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Гозеро, -ра, с. = озеро. Іди у поле, там стоїть гозеро і коло гозера стоїть кобила. Грин. II. 79. (Острожск. у.).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Гозеро, ра, с. = Озеро. Іди у поле, там стоїть гозеро і коло гозера стоїть кобила. Грин. II. 79. (Острожск. у.). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 299.

О́ЗЕРО, а, с.

1. Природна або штучна заглибина, заповнена водою. Десь за комишами в озері крякають жаби, гуде бугай… (Коцюб., І, 1955, 179); В дельті Сирдар’ї, в її тихих затоках з безліччю озер навколо.., комарі були справжньою божою карою (Тулуб, В степу.., 1964, 343); * Образно. Ми сидимо в кімнаті по вечері. Не світимо.. Лиш підкидаєм у коминок дров, — І плинемо по озері розмов (Рильський, І, 1960, 170); Міжгір’я біліли внизу, затоплені молочними озерами туманів (Гончар, III, 1959, 125); * У порівн. Очі дівочі, усміхнені, сині, наче озера ясні (Гонч., Вибр., 1959, 278). 2. перен. Велика кількість якої-небудь рідини. Піт обливає його всього, градом виступає на жирному виду, цілими озерами збирається під очима (Мирний, І, 1954, 292); Ніч над пожарищем голову схилила, дівчина загнала в окупанта вила. Там крові озера, б’ється люд завзято, кинув в офіцера піонер гранату (Сос., II, 1958, 244). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 653. Озеро, ра, с. Озеро. Хай тобі риба й озеро. Ном. стр. 99. Ум. Озерце, озеречко. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 45. о́зеро (зменшені — озе́рце́, озе́¬ре́чко) — природна або штучна за¬глибина, заповнена водою; у на¬родній пісні озеро — символ господи, подвір’я: «Межи двома бере¬гами вода каламутна, Межи двома озерами рибка баламутна» (рибка тут — дівчина); як озеро оточене берегами, так обійстя огорожею (див.). Хай тобі риба й озеро (М. Номис); Ой, у полі озеречко, там плавало відеречко(пісня). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 413-414.