Гадюшник

Гадюшник, -ка, м. = Гадючник 3. «Мѣстечко Курисово-Покровское». (Одесса. 1883), стр. 16.

Сучасні словники

Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. Скупчення ворожих сил. Низенькая землянка. гадю́чник — багаторічна трав’я­ниста рослина родини розових; квітки білі, іноді рожеві, шестипе­люсткові у золотистому суцвітті; цвіте в червні-липні; росте по всій території України на вологих лу­ках, берегах річок і болотах; у на­роді вважають, що квітки рослини наділені великою силою, пильну­ють вроду, чари та розкішні при­нади красунь; у ніч на Купала дів­чина «на порі» клала квітку росли­ни за пазуху, до кишені, за стрічку солом’яного бриля або залишала її на воротах чи на стежці, якою хо­дить парубок; вважалося, що запах рослини збуджує велике й при­страсне кохання, а по одруженні багато гарних і слухняних дітей.

Ілюстрації

Джерела та література

Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами\ Доки минули цей розворушений гадючник — смугу повсталих колоній та хуторів — до краю вимучились всі, від командира до гуртоправа В своєму гадючнику українські буржуазні націоналісти розпинали і обпльовували ім'я Шевченка, лили на нього потоки бруду,.. дико знущалися над його світлою пам'яттю Викопав якийсь гадючник у землі.