Гадюченя

Гадюченя, -няти, с. Дѣтенышъ гадюки, змѣенышъ. Гадюка й гадюченята. Ком. II. 107. Ум. Гадюченятко.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Маля гадюки (у 1 знач.). Щойно народжені гадюченята вже отруйні і при небезпеці намагаються вкусити ворога (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 133); * Образно. Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят (Остап Вишня, I, 1956, 446); * У порівняннях. Знову в серце вповзли гадюченятами сумніви (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 185).

2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. — Це гадюченя, що брехало нам у вічі, треба провчити при нагоді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 212); // Уживається як лайливе слово. — Корову забив та ще на мене руку підіймаєш? Ах ти ж гадюченя..! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 35).

Див. також

• Всі змії - м'ясоїдні хижаки. Травоїдних змій не існує.

• Отруйні змії становлять приблизно 25% від загальної кількості видів.

• Найбільш «змієнебезпечний» континент - це Австралія. Там живе 9 з 10 найбільш отруйних сухопутних змій на Землі. Серед них сухопутний тайпан (1 місце по отруйності), східна коричнева змія (2 місце), звичайний тайпан (3 місце) та тигрова змія (4 місце).

• Найбільшою змією вважається сітчастий пітон, який нині живе в одному з японських зоопарків. Довжина його тіла становить 12,2 м, а маса - понад 200 кг. Друге місце займає анаконда, довжиною 11,43 м, виловлена в Колумбії. Найбільш важкою змією є самка тигрового пітона по кличці Бебі, яка при зважуванні в 1998 році показала результат в 182,5 кг при «скромній» довжині тіла в 8,2 м.

• Найменша змія на планеті - це вузькорота змія або сліпозмійка (Tetracheilostomacarlae). Довжина її тіла складає всього 10 см. Зустрічаються ці змії лише на Барбадосі і острові Нусі-бе.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 11.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 264.