Віхоть

Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы, 3)

Віхоть

шматок старої тканини для миття і чищення чого-небудь. Зменшувальна форма — «віхтик» Віхоть соломи на устілку. Гол. Од. 49. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, викреше огню, положить його у солом’яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400, 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. Упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. Віхтик.