Відвітний

Відвітний, -а, -е. Отвѣтный.

ВІДВІТНИЙ, а, е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить у собі відповідь.

Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Кв.-Осн., II, 1956, 57); На мій рух жінка не одповіла одвітним рухом (Коцюб., II, 1955, 404).