Відбігати

Відбігати, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову катма, вони.... купували йому. Мир. ХРВ. 147. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. К. Досв. 155. Ой що кров живую ссали, власних скарбів одбігали. К. Досв. 116.

Відбігати, -гаю, -єш, гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку.