Власне

Власне, нар. Собственно, именно.

Тлумачний словник української мови

ВЛАСНЕ, рідко ВЛАСНО. 1. вставн. сл. Уживається окремо або зі словом кажучи для уточнення чого-небудь; по суті. Ні, се, власне, не було хвалою, але се більше варто було, ніж звичайне величання матірок своїми дочками (Л. Укр., III, 1952, 668); Власне кажучи, по всіх п'єсах дядя Ваня грав самого себе (Ю. Янов., І, 1958, 499).

2. част. Уживається для того, щоб підкреслити, виділити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз. Сонце власне запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом обляло ..широкий край небозводу (Фр., VIII, 1952, 122); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви [Б. Грінченко] взяли цю справу в свої руки (Коцюб., III, 1956, 120); // У власному розумінні цього слова. Відгомін шевченківської творчості у російській культурі вийшов за межі власне літературні, виявляючись і в сфері музики, театру, образотворчого мистецтва (Рад. літ-во, 2, 1964, 82). |}