Витися
Ви́тися, -в’юся, -в’єшся, гл. 1) Виться, обвиваться, увиваться. Як хмелині вгору виться? тичини немає. Мет. 79. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Ном. № 1933. Коло серця козацького як гадина в’ється. Шевч. 31. Коло тебе будуть роями витись панни. Левиц. І. 262. 2) Виться, быть свиваему. Де се гілечко вилося? Мил. 140. 3) Развѣваться. Над річкою над Дунаєм короговка в’ється. Нп.
Зміст
Сучасні словники
ВИТИСЯ, в'юся, в'єшся, недок.
1. Обвиватися, плестися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини). Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Тарас Шевченко, II, 1953, 164); Густо-зелений плющ вився по кам'яній стіні (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 358); Сивіють величезні, обтяжені росою листки папороті, в'ється низом колюча ожина (Олесь Гончар, II, 1959, 253); // Закручуватися кучерями або бути кучерявим (про волосся). Чорне кучеряве волосся.. чудовно вилося коло білого чола (Панас Мирний, II, 1954, 34); Кучері ясні та легкі вилися над чолом лагідним (Леся Українка, I, 1951, 22); Коло вух і на шиї [молодички] вилося, вибившися з-під очіпка, непокірне русяве волосся (Борис Грінченко, II, 1963, 330).
2. Робити звивисті рухи. Гадюки вилися клубками (Іван Котляревський, I, 1952, 147); // Вигинатися, корчитися. — Ой! Ой! Ой! — стогнав Ґава, — держачися за литку правої ноги і в'ючися по землі. — Ой, болить! (Іван Франко, III, 1950, 23); Вітя стогне й в'ється од подвійного болю — морального й фізичного (Степан Васильченко, III, 1960, 332); Вона вилася на постелі, як навіжена з болю й колотьби (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 103); // Рухатися навколо чого-небудь; крутитися, обертатися. Веретенце завжди в'ється тихо, Як жене стара овець до паші. Скільки ж ти напряла, Стоянихо, за свої літа тонкої пряжі? (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 64); // Рухатися, закручуючись.
3. Протікати, пролягати, маючи звивисту форму (про річку, дорогу і т. ін.). Там, де Ятрань круто в'ється, З-під каменя б'є вода — Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (Українські народні ліричні пісні, 1958, 490); Білою змією в'ється дорога (Гнат Хоткевич, II, 1966, 316); Вузенькі, майже невидні стежки в'ються між золотистою пшеницею (Ольга Кобилянська, II, 1956, 7); Балка була продовженням долини, де тихо вилась річка Уга (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 117).
4. Літати, кружляючи в повітрі. Столітні липи ожили: на кожній гілці, коло кожної квітки вилася.. бджола (Панас Мирний, I, 1954, 174); В'ється вороння 3 ранку до півдня (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 53); * Образно. Не раз і не два молоді гості, всі хороше повбирані, вилися роєм по блискучих світлицях та дорогих килимах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 165); // Звиваючись, підніматися в повітря. Стовп пороху під небо в'ється (Іван Котляревський, I, 1952, 194); І всі ринуть туди, де хмарою в'ється чорний дим, попереджаючи хвилі полум'я... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 120); // Колихатися, маяти в повітрі. Люди, обличчя, одежина,.. в'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні (Марко Вовчок, I, 1955, 303); Серед штормів і розлючених вітрів в'ються вимпели червоних кораблів (Юрій Яновський, V, 1959, 19).
5. Часто перебувати біля кого-небудь, всіляко виявляючи свою увагу; крутитися. [Наталка:] Коло мене хлопці в'ються І за мене часом б'ються (Іван Котляревський, II, 1953, 42); Біля мене всі товчуться — І веселі діти в'ються (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 287); — Зацвітає наша Марія, мов калина, в'ються біля неї парубки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 443).
6. перен. Бути відчутним, безперервно виявляючись. В його серці туга в'ється (Леся Українка, I, 1951, 328); — Хто ж вона? — злився [Яків] на гордовиту дівчину і чув, що, крім злоби і цікавості, щось інше вилося навколо серця (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 336).
7. перен. Звучати переливчасто. І ось раптом.. почув він тиху музику, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 309); Тужить та в'ється в яру дівочий спів (Степан Васильченко, I, 1959, 132); І нова пісня виплива, як цвіт, Колишеться і в'ється над степами І плаче, ніби жалібний мотив У казці про калину та братів (Максим Рильський, Поеми, 1957, 13). ♦ В'ється як (мов, наче і т. ін.) гадина коло серця — про дуже важкі думки, передчуття. Чомусь мені, брате, горілка не п'ється: коло мого серця мов гадина в'ється (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 312).
Ілюстрації
|
|
