Вимова
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Вимова, -ви, ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. Ум. Вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.
