Видик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ВИ́ДИК, а, чол. Зменш. до вид 1 1. [Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця... вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (Степан Васильченко, III, 1960, 35); Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (Петро Панч, Іду, 1946, 90). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 386.
