Вербувати

Вербува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? КЗ. V. 143. Ой як же нас вербували, злоті юри дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували. Нп.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 УКРЛІТ.ORG_Cловник
- 1.2 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Вербувати-це...
3 Етимологія

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська). А в пікінери вербували, Та теж охочих (Шевч., II, 1953, 253); — Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в’язальниць (Шиян, Гроза.., 1956, 479); // Залучати до якоїсь діяльності, до участі у якій-небудь організації. Наші побратими рішили вербувати до свого побратимства широку громаду бориславських ріпників (Фр., V, 1951, 372); Таємні агенти гестапо розбрелися.. вербувати шпіонів та провокаторів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 326.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕРБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська). А в пікінери вербували, Та теж охочих (Тарас Шевченко, II, 1953, 253); — Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в'язальниць (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 479); // Залучати до якоїсь діяльності, до участі у якій-небудь організації. Наші побратими рішили вербувати до свого побратимства широку громаду бориславських ріпників (Іван Франко, V, 1951, 372); Таємні агенти гестапо розбрелися.. вербувати шпіонів та провокаторів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 161). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 326.