Верблюд

Верблюд, -да, м. Верблюдъ. Шевч. 437. Після нього і верблюд не питиме. Драг. 379.

Сучасні словники

Верблюд-рід великих ссавців з групи жуйних ряду оленеподібних (Cerviformes, або Artiodactyla).Колір хутра варіюється від темно-коричневого до золисто-сірого. У C. dromedarius який має тільки один горб на спині, шерсть відносно коротка, м'яка, тонка і пухнаста. У C. bactrianus, який має два горби, довге волосся (255 мм) і товсте по голові, шиї, горбах, передніх ногах і основі хвоста. Верблюди втрачають своє зимове хутро настільки швидко, що воно відривається великими масами, надаючи тваринам рваний вигляд. Шкіра верблюдів майже не має потових залоз. Дикі й домашні C. bactrianus легко схрещуються, але зовні абсолютно різні. Дикі (на відміну від домашніх) особини мають піщаний, сіро-коричневий (не переважно темно-коричневий) колір хутра, коротку (не довгу) і рідку шерсть, невеликий (не пишний) пучок волосся на маківці, стрункі (не кремезні) форми тіла і невеликі, конічні (не великі, неправильні) горби. Гібриди C. bactrianus і C. dromedarius характеризуються або одним довгим горбом з невеликим поглибленням або одним маленьким і одним великим горбом. Обидва види мають довгу голову і шию і відносно короткий хвіст. Очі мають важкі вії, вуха маленькі і вкриті волоссям, верхня губа глибоко розділена. Щілиноподібні ніздрі є пристосуванням для захисту від пилу і піску. Є канавки з кожної ніздрі до ущелин верхньої губи, так що будь-яка волога з ніздрів може потрапити в рот. C. bactrianus має більш короткі ноги, ніж C. dromedarius і, отже, не такий високий. Верблюди втрачають малу кількість рідини з випорожненнями. Верблюд може довго обходитися без води, втрачаючи при цьому до 40% ваги тіла. Діставшись до води, верблюд, щоб відшкодувати втрату рідини, може відразу випити до ста літрів. Верблюди можуть і будуть при потребі пити солонувату і навіть солону воду. Самиці зазвичай народжують щороку. Вагітність триває 360—440 днів. народжується одне верблюденя, дуже рідко два. Вага новонародженого: 37 кг. Діти годуються молоком приблизно рік, але цей термін може сягати 1.5 роки чи більше. Розмірів дорослого діти досягають у 5-річному віці. Репродуктивний вік починається приблизно в 3 роки. Верблюди можуть жити до 40 років. Ці ссавці добре пристосовані до життя в суворій і безводній місцевості. Густе хутро призначене для захисту від денної спеки і нічного холоду. На кожній нозі є по два пальці, широка м'яка підошва, пристосована для ходіння по піску та дрібному камінні. Пальці у верблюдів озброєні грубими зроговіннями, схожими на нігті (а не копита, як у багатьох інших родів оленеподібних). Одним зі специфічних пристосувань верблюда до життя в пустелі є один або два горби на спині, що є жировими відкладеннями. Верблюд невибагливий: він поїдає солянки, полин, кущі й практично будь-яку рослинність, при голоді вони будуть їсти рибу, м'ясо, кістки та шкіру. Існує досить поширена думка, ніби верблюд може здобуває воду завдяки окисленню жиру, що міститься в горбах. Але справа в тому, що при диханні організм втрачає більше вологи, ніж утворюється при окисленні жирів. Насправді верблюди просто дуже добре переносять зневоднення. Верблюди здатні виживати без води до двох тижнів, а без їжі до місяця. Справжнє призначення горбів інше: вони служать своєрідним «дахом», що захищає спину верблюда від палючого сонця. Крім того, концентрація всіх жирових запасів організму на спині сприяє кращій тепловіддачі . Коли верблюди ситі горб прямий і пухкий, але коли вони не мають достатнього харчування горб стискається і часто схиляється в один бік. Верблюди можуть витримувати екстремальні холод і тепло, а також добрими плавцями, попри те, що більшість з них ніколи не бачили жодної водойми. Верблюди мають гострий зір і дуже хороший нюх. Швидкість понад 65 км/год були зафіксована для C. bactrianus. За чотири дні верблюд здатний перевозити 170-270 кг зі швидкістю 47 км/добу та 4 км/год. На відміну від інших жуйних, верблюд має менш складний трикамерний шлунок.

Ілюстрації