Бумага
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Бумага, -ги, ж. 1) = Папір. 2) Паспортъ; документъ. Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу. МВ. У волость аж три бумазі прийшло: кажуть, якісь начальники їхатимуть. Лубен. у. Ум. Бумажка, бумажечка.
Зміст
Сучасні словники
БУМА́ГА, и, жін., розм., заст., рідко.
1) Ділове письмове повідомлення, розпорядження або інший офіційний документ.
На Щуку хтось бумагу в суд подав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74);
На другий день летіла од предводителя до губернатора бумага (Панас Мирний, II, 1954, 275).
Ілюстрації
|
|
|
|
Опис1
Опис1
Опис1
Опис1
Опис1
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 255.
