Буйний

Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Г. Барв. 428. Ці скіпки дрібні беріть оці буйніші. Радом. у. Ученик нехай читає тілько буйну печать. К. Гр. 15. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Чуб. III. 399. Шумить буйна нива. Рудч. Чп. 104. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. Хотин. у. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Мет. 77. Ізза гори буйний вітер віє. Мет. 27. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Пѣсн. Ум. Буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець. Чуб. ІІІ. 301.

Сучасні словники

Буйний БУ́ЙНИЙ, а, е.

• 1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Тарас Шевченко, I, 1951, 9); Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 72).
• 2. Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний. Молоді буйні верби вже поросли тут подекуди по леваді (Нечуй-Левицький, II, 1956, 159); Поет поправив своє буйне волосся і почав (Леся Українка, III, 1952, 709); Буйна рослинність, затіняючи собою воду, не давала їй добре прогріватися (Олесь Донченко, I, 1956, 51); * Образно. Численні фабрично-заводські палаци і клуби свідчать про буйний розквіт радянської культури (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 68).
• 3. Великий розміром. Прийнявся Півень жито розгрібать І буйні зерна вибирать (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 210); Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші (Словник Грінченка); Буйні краплі поту котилися з-під рудої шапки по його чолу й падали на землю, як горох (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); Вони [листи] були писані.. енергійним, твердим, буйним почерком (Леся Українка, III, 1952, 689).
• 4. перен. Невгамовний, нестримний. Вони полюбляли Юрка за товариську вдачу, за буйний, але завжди справедливий норов (Михайло Стельмах, I, 1962, 55); Повиростали [Данько та Вутанька] буйні обоє, голосисті та непосидющі, а матері через їхні невгамовні вдачі душа ніколи не буває на місці (Олесь Гончар, II, 1959, 199); Буйна фантазія молодого письменника ..знаходить широкий простір у тій першій Франковій повісті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31); Було чути, як.. заходились вони [Настя і Соня] од буйного, шаленого, невтриманого реготу (Степан Васильченко, II, 1959, 202); Схвильований і не в силі стримати буйну радість, — обличчя аж розпливлося в усмішці, — погладив рукою кулемет (Андрій Головко, I, 1957, 363);

Буйний буйний

• буйний — [бу/йнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
• буйний — прикметник … Орфографічний словник української мови
• бурхливий — 1) (про море, потік, річку тощо), бурливий, буремний, збурений, розбурханий, збунтований поет.; кипучий (який шумує); клекі[о]тливий, клекітний (про воду яка вирує, клекоче) 2) (про стихійні сили, явища природи який буяє, виявляється з великою… … Словник синонімів української мови

Ілюстрації

Див. також

Буйність, матеріал з Вікіпедії