Броня

Словник Бориса Грінченка

Броня, -ні, ж. Оружіе, броня. Стор. М. Пр. 4. Хто тебе наділив конем і бронею? Стор. І. 75. Вивели йому коня в броні. Чуб. ІІІ. 296. До броні! Къ оружію!

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БРО́НЯ, броні, жін.

1. заст. Металевий одяг для захисту тулуба воїна. Вже зібрався Олег віщий На вражу недолю, їде конем білогривим По чистому полю. Блищить броня цареградська, Шелом аж палає (Степан Руданський, Тв., 1956, 209); Вони схилились у земнім поклоні Московським далям, рідній стороні, І, брязнувши кружальцями броні, Звелися рвучко й скочили на коні (Микола Бажан, Роки, 1957, 230); * У порівняннях. А кінь.. як намальований: шерсть на йому блищить, як броня (Олекса Стороженко, I, 1957, 94); // Зброя. У той день, як нам рушать, подарував він свого коня і роздав броню: кому шаблю, кому пістолі, кому гвинтівку (Олекса Стороженко, I, 1957, 178); До броні! Настала година слушна За рідний край стать в обороні (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 39).

2. Захисне облицювання із сталевих плит на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін. Вони бронепоїзди обшивали корабельною бронею (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 144); Де бронею танки в просторах гриміли, комбайни в житах попливуть (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 57); // Броньовані бойові машини. Вони чекали тієї хвилини, коли, сівши на броню, ринуться в прорив (Юрій Яновський, Мир, 1956, 202).

3. тільки броня. Закріплення когось або чогось за ким-, чим-небудь; документ на це закріплення. — Всю війну я провів у Казахстані.. З бронею в кишені просиджую штани у заводській лабораторії (Натан Рибак, Час, 1960, 144).

Орфографічний словник української мови

бро́ня іменник жіночого роду закріплення; документ про закріплення

броня́ іменник жіночого роду захисна обшивка

Ілюстрація