Брижа

Брижа, -жі, ж. 1) преимущ. во мн. ч. Брижі. Сборки въ одеждѣ, напр. у ворота и на рукавахъ рубахи. Гол. Од. 2а У нашої баби золотії брижі. Чуб. ІІІ. 429. Ой на молодій Теклі високії брижі. Гол. І. 52. Брижа набіга. Образуется складка. За брижі схопити, держати. Схватить, держать сзади за шею. Ай! скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. Св. Л. 140. Все держить його за брижі, аж йому в’язи затерпли. Св. Л. 172. 2) мн. Складки на голенищѣ сапога. Вас. 161. 3) Морщина. На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна. 4) Оборочки возлѣ тонкихъ кішекъ. Mesenterium. 5) Зыбь (на водѣ). 6) Гудокъ у бумажнаго змѣя. О. 1862. VII. 75. Ум. Брижка, брижечка, мн. бриженята, бриженятка. Захотіла дідча мати начепуритися, поставилась бриженята, ні притулитися. Гол. I. 252.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БРИЖА, і, жін'анат. Складка очеревини, прикріплена до хребця, яка охоплює і підтримує тонкі кишки.