Божевільний

Божевільний, -а, -е. Сумасшедшій, помѣшанный. Котл. Ен. II. 28. Чуб. ІІІ. 133. Та одчепись, божевільний! Шевч. 494.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БОЖЕВІЛЬНИЙ, а, е.

1. Який має психічний розлад; психічнохворий. Тихович здригнувся, глянув на двір і стрівся очима з божевільним мош-Дімою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 230); Зійшов з помосту божевільний Лір (Максим Рильський, I, 1946, 214); // у знач. ім. божевільний, ного, чол.; божевільна, ної, жін. Психічнохвора людина. Не знаю, Чи се шпиталь, чи дім для божевільних (Леся Українка, IV, 1954, 114); * У порівняннях. Як божевільна, вона [Параска] бігала по хаті, вибігала на двір, кричала, голосила, лаялась (Панас Мирний, IV, 1955, 59); // Який виражає божевілля. Простоволоса, обірвана мати лізе на скелю, світить божевільними очима (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 141).

2. зневажл. Нерозсудливий, нерозважливий. — Ох, я дурна та божевільна! Забула зайти до шевця! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 44); — Куди ти? Божевільний! Стій! Вернись! (Леся Українка, II, 1951, 209); Старого Йоселя я просто не пізнавав. Немов щез у ньому добрий, розсудливий і люблячий батько й зостався лише дражливий божевільний деспот (Гнат Хоткевич, I, 1966, 158); // Позбавлений розумного змісту (про вчинки, думки і т. ін.). Голова гаряча в дівчини, і в голові такі божевільні складалися плани (Андрій Головко, II, 1957, 172).

3. перен. Дуже великий, сильний, надмірний. Почне молитися [Параскіца] — і не може: якась сила душить за горло, проситься з грудей божевільним криком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); Поїзд летів божевільною скорістю (Ольга Кобилянська, I, 1956, 457).